Чому не кожна “хороша” книга варта вашого часу
Змушувати себе читати я розглядаю як окремий вид знущання над собою. Треба дочитати книгу, яку вже почала; треба прочитати книгу, яку рекламують; треба спробувати книгу, яка зараз у топі соцмереж або розрекламована блогерами; чи ту, що є у списку найкращих 100–50–20–10 книг за версією якоїсь премії…
І раніше я дуже намагалася вписати себе в ці «треба».
Скільки разів я змушувала себе дочитувати книгу, яка мене не надихала? А ви? Коли книга лежить на столику, а ти щось кладеш зверху, аби вона на тебе не дивилася і не соромила. Розумієте, про що я, правда? У мене таких ситуацій було безліч. Важко сказати, що саме мало статися, щоб я відклала книгу. Але я навчилася і цьому. Тому що дійсно від такого читання були лише негативні наслідки.
Причому вони виражалися не тільки в тому, що я читала книгу місяцями, а інші бажанки дивилися на мене з поличок. Це відображалося на моїй поведінці, настрої, бажанні щось робити та навіть ставленні до себе. Так-так… Як би дивно це не звучало. А справа тут у тому, що коли робиш щось, байдуже що, і це викликає лише негативні емоції, життя загалом не може залишатися якісним і щасливим. Ти починаєш зациклюватися.
А ще мене розбивав на друзки той факт, що моя улюблене хобі, те, на що я завжди так чекаю, принесе мені лише смуток. І в якийсь момент я зрозуміла, що все це забирає в мене найцінніше — задоволення від читання. Саме через це я і почала відкладати книги.
Звісно, далеко не завжди я можу це зробити (на превеликий жаль). Але дедалі частіше все ж роблю. Тому що почала помічати одну закономірність: я пишаюся собою, коли кажу собі: «Ні. Ти не будеш далі мучитися через історію, яка тебе пригнічує чи дратує/засмучує/не приносить бажаних емоцій…» Тому що в такі моменти я розумію, що не зрадила себе, що почула себе, і дослухалася.
Чи дивишся на популярні книги… І вони тобі взагалі не до смаку, але все одно береш якусь і читаєш виключно для того, щоб бути в курсі та не відставати від книжкового руху. І класно, якщо вона відгукується. А якщо ні? Тоді немає ані радості від прочитаного, ані післясмаку. Є лише потішене его: «Я тепер не позаду інших».
Але коли я потрапила в ситуацію обмеженого часу, все раптом змінилося. Коли в мене вже немає можливості читати тоді, коли я хочу, а залишається лише тоді, коли можу. Я зрозуміла, що це все не для мене. Мені потрібна насолода.
Нехай книга буде зовсім непопулярною, нехай не відповідатиме критеріям, які зараз існують. Якщо вона принесе насолоду мені саме зараз, якщо я зможу провести ті пів годинки, смакуючи кожне слово, значить, це хороша книга. Хороша саме для мене.
Ми точно не зможемо прочитати всі історії, які існують у світі. Тому нехай прочитаними будуть ті, які залишать у нашому серці найтепліші спогади про себе.
