Читати повільно: і все одно мати цілі
Я завжди ставила собі цілі. Мені важливо бачити фінальну точку і знати, куди я йду та на що треба звернути увагу. У читанні так само: раніше я рахувала сторінки, призначала дні, коли треба закінчити главу чи книгу.
Але минулий рік (та й цей також; уже середина травня, а я тільки взялася за наповнення сайту, яке хотіла втілити на початку року) дав мені важливий урок: чим більше я гналася за результатом, тим менше відчувала життя. Часто я залишалася в одній точці, переминалася з рядка на рядок із почуттям провини, втоми, незадоволеності собою і часових провалів, коли не пам’ятала, що робила останні кілька хвилин. А життя мчить — не зупиниш.
Здавалося, що я сама себе жену кудись, але куди саме — не розумію. А найголовніше — не розумію, навіщо я це роблю. І для кого.
Це змусило мене замислитися над повільністю. Я зацікавилася концепцією slow living, усвідомленістю в кожному моменті й зрозуміла: якщо хочу бути присутньою у своєму житті в усіх його аспектах, то мушу навчитися сповільнюватися.
І читання тут стало показовим прикладом. 2025 рік був для мене провальним за дуже довгий час. Із поставленої мінімальної цілі за останні 8 років я прочитала найменше — лише 40 книг із запланованих 50. Попри те, що в мене була можливість приділяти увагу книгам, я не могла зосередитися, постійно думала, що читаю не те і не стільки, скільки потрібно. Якщо планувала закінчити книгу в день Х і не дочитувала, я кидала її й не поверталася до неї кілька днів.
Я хотіла повернутися на YouTube, але відчувала себе порожньою. Про що розповідати на книжковому каналі, якщо я не читаю? У результаті весь процес перетворювався на провину та самоґвалтування.
І от уже наприкінці року я думала, що не ставитиму жодних цілей на 2026 рік узагалі. Просто читатиму стільки, скільки читатиметься. Пливтиму за течією і не ганятимуся ні за ким і ні за чим. А потім зрозуміла, що це буду вже не я, тому що для мене важливо дійти до якоїсь точки, яку я намалювала собі за довгих 12 місяців до фінішу.
А найголовніше — я зрозуміла, що для мене зовсім неважливі цифри. Важливий сам процес. Я люблю книги. Процес читання для мене — найзатишніший час дня. І саме поставлена ціль допомагає мені не загубити його серед побуту та нескінченних справ.
Тому саму ціль я не вважаю чимось поганим. Поганим для мене стало інше: коли ціль почала керувати процесом.
У якийсь момент я помітила, що ціль перестала бути орієнтиром і стала мірилом моєї достатності. Прочитала — молодець. Не прочитала в заплановану дату — кидала книгу на кілька днів, вважаючи себе безталанною, лінивою тощо.
Я намагалася читати більше, але уважність, і без того загублена, зникла зовсім. Я гналася за кількістю, але не пам’ятала про сюжет нічого. До того ж я не відчувала задоволення від читання. Власне, через ту саму причину.
Цікаво, що ще у 2018 році я почала вести книжковий блог в Instagram, викладати відгуки на кожну прочитану книгу, робити добірки тощо, і тоді я читала дуже багато — наприклад, у 2020 році це було 108 книг. Але я читала, аби було про що писати.
Тому головна мета цього року — не перестати ставити цілі, а перестати ставити їх вище за себе і свою насолоду.
Тож відтепер я НЕ:
продовжуватиму книги, які мені не подобаються;
братиму книги тільки заради їхньої новизни чи популярності;
читатиму авторів, які мені не подобаються;
гнатиму те, що не рухається.
Я НАСОЛОДЖУВАТИМУСЯ.
І саме тому, попри те, що минулого року я прочитала 40 книг, на 2026 рік поставила собі ціль — 70. Не для того, щоб ще більше себе закопати. А лише тому, що мені вже не так важливо, яка в мене ціль і скільки буде в підсумку.
Ціль сама по собі — не ворог. Важливо лише, щоб вона не керувала процесом і не відбирала радість.
Зараз ціль для мене — це орієнтир, який допомагає не загубитися, а насолода — це те, що робить момент живим і справжнім. Я можу ставити великі цілі, але водночас читати повільно, насолоджуючись кожним рядком і відчуваючи повну присутність.
І саме в цьому балансі — між планом і усвідомленістю — я знаходжу справжнє задоволення від читання.
Саме так я і живу останні місяці: без тиску, без докорів і без сорому.
