Моя неймовірна подруга, Елена Ферранте

Моя неймовірна подруга

Елена Ферранте

Видавництво: Книжковий клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”

Уперше опубліковано: 2011

Моя оцінка: 6/10

“Здавалося, що через чиєсь недобре чаклунство радість або біль однієї з нас протиставлялися болі та радості іншої. Наша зовнішність, на мою думку, теж була частиною цієї гойдалки.”

Так, і це, напевно цитата, яка відповідає всьому, що відбувається в цьому романі і через що я не можу його назвати чудовим чи якимось іншим епітетом з позитивним значенням. Але про все по черзі.

Сюжет

Оповідачка Елена Ґреко запрошує читача до доволі затишної (а місцями, дуже неприємної) історії їхнього неапольського життя. Цей роман про відносини між друзями, хлопцями та дівчатами, про кохання та закоханність, про збочинців, про батьків та дітей, про непорозуміння між ними, про владу, про гроші, про перші поцілунки та статеве дозрівання, про… багато чого, що має місце в житті багатьох людей планети.

Своєю неймовірною подругою Елена називає Лілу, одноклассницю, яка живе поруч. Але є одне “але”…

Мої враження

Книга “Моя неймовірна подруга”, подає себе як книга про жіночу дружбу. Коли дві дівчинки змалечку товаришують. Вони дуже різні і за характером, і за поведінкою, і за зовнішністю. Але на жаль, читаючи її  зневірюєшся в ній остаточно. І це “але” в тому, що Елена заздрить Лілі. Вона навіть не намагається скрити чи прикрасити їхні відносини. Вона постійно почувається гіршою за подругу (напевно, треба взяти в лапки це слово, тому що мені їхні відносини на дружбу взагалі не були схожі). І саме цим і просочена всі сторінки книги. Змалечку між ними місце є лише конкуренції. Причому, з боку саме Елени вона відчувається найбільше. 

Мене взагалі ця історія не переконала. І я навіть не зрозуміла при чому тут слова “дружба” і “подруга”, якщо Елена була залежна від Ліли та їхні відносини загалом будувалися на заздрості та конкуренції. Постійне порівнювання себе з Лілою (як зовнішності, так і вдачі), бажання бути такою як вона, намагання бути на крок попереду (її тішило навіть те, що місячні пішли раніше Ліли 🤦🏼‍♀️). Елена відчуває себе гарнішою, коли поруч нема Ліли (точніше, коли вона дуже далеко).  А от коли Ліла погарнішала та всі хлопці почали звертати увагу саме на неї, почався треш 😃 і Елена дуже важко себе стримувала. Більш за те, Елена і досягла всіх успіхів лише через те, що порівнювала себе з подругою.

А ще тут дуже багато дурнуватих сцен з підліткового життя за якими нецікаво спостерігати. Напевно, через це я книгу і читала забагато часу. Дуже важко вона йшла, хоча, здавалося б, така література повинна йти дууууже легко.

Не можу не відреагувати на те, що було нормою одружуватися дорослому чоловіку з 16-річною дівчинкою. Я не знаю якихось правил італійського життя в середині ХХ століття, можливо, то було нормою, але мене, чесно кажучі це трішки збентежило. Як це, так і реакція на це як її родичів, так і суспільства в цілому.. 

Загалом, книга не сподобалася, тому і оцінка така 🤨